Блог судді-спікера Північного апеляційного господарського суду Марини Барсук для "Юридичної практики"

Українська судова система під пильним поглядом суспільства. Чи правильно це? Однозначно. Громадяни мають право знати, як працює правосуддя, хто ухвалює рішення та що стоїть за ними. Кожна дія суду, кожен вирок та документ — це частина довіри людей до держави.

Насправді, бути суддею сьогодні це не просто обіймати державну посаду. Ми несемо відповідальність, ми служимо закону під прожектором справедливості, публічного контролю та високих очікувань.

Українські судді опрацьовують щороку більше 4 мільйонів справ. Це велике навантаження, так, але правосуддя продовжує діяти і ні на мить не зупинялось навіть у найскладніших обставинах.

Ми змінюємось, бо час цього вимагає

З 2010 року в Україні неодноразово оновлювали судову систему. Це були і прозорі конкурси на посади суддів, і постійна оцінка доброчесності, і впровадження електронного суду. Навіть спеціальні антикорупційні органи з’явилися, які ретельно перевіряють спосіб життя представників судової гілки влади.

Комусь може і здається, що це «для галочки» або не має сенсу, але завдяки цим змінам засідання транслюються онлайн, рішення доступні кожному громадянину, а самі суди стали ближчими до людей. Ми прикладаємо зусиль аби якісно комунікувати із суспільством не лише через мову права, а й простою, людською мовою.

Цифри, які дають контекст

Корупція – дуже чутлива тема. Варто з’явитися хоча б одному гучному повідомленню про підозру, і в публічному просторі виникає відчуття: “усе прогнило”. Часто на суддів вішають ярлики, а судова система стає чи не найкорумпованішою в очах суспільства. Але важливо побачити всю картину.

У 2024 році НАБУ оприлюднило данні. І якщо подивитись тверезо, то бачимо, що за 2024 рік підозр отримали 10 народних депутатів (із 401), 4 представники уряду/ЦОВ (з ~150 осіб), 5 суддів (із 4999).

Тобто лише 0,1% суддів потрапили під підозру. Один відсоток — це 50 осіб, а йдеться про 5 осіб з усієї системи. Це не означає, що система ідеальна. Але це точно не той масштаб, який дозволяє говорити про “суцільну корупцію”.

Суди залишаються однією з найменш вразливих до корупції гілок влади, хоча, безумовно, кожен випадок треба розглядати уважно і відкрито.

До прикладу ще одна статистика, яку хочеться детальніше розглянути.

Просто зверніть увагу на пункт 3 в кожній колонці. Це відсоткове співвідношення кількості осіб до кількості підозр. І знову ми бачимо, що судова система демонструє показники до 1% майже за 10 років. Це абсолютно об’єктивні цифри і висновки стосовно корумпованості кожної з систем.

Що далі? Продовжувати. Пояснювати. Слухати

Довіра до судів не народжується в один день. Вона вибудовується роками. Так, не всі рішення сприймаються однозначно. Так, ще є над чим працювати. Але важливо не втратити напрямку руху.

Ми бачимо прогрес, зміни і те, що судова система готова розмовляти, змінюватися, визнавати свої помилки і працювати над собою.

Будучи суддею, кожен розуміє, що на нас тягар відповідальності за долі людей, іноді і цілих громад. Держава гарантує суддям стабільність і захист, а ми, у свою чергу, даємо суспільству впевненість у тому, що справедливість існує не лише в Конституції, а й у щоденній реальності.

Хочеться аби слово суддя ототожнювалось із словом довіра. І коли судді сумлінно, прозоро, незалежно ухвалюють рішення, вони цю довіру будують. День за днем. Рішення за рішенням.

"Юридична практика"