У березні 2024 року до суду звернувся прокурор з позовною заявою, у якій просив припинити право спільної часткової власності 2 громадянок російської федерації на земельну ділянку, шляхом їх конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачки, будучи громадянками рф, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом набули право спільної часткової власності в розмірі 1/3 частки земельної ділянки площею 0,33 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Земельного кодексу землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. Також за змістом ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства протягом року підлягають відчуженню. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

Суд, врахувавши всі обставини справи, ухвалив позов задовольнити частково. Припинити право власності відповідачок на земельні ділянки, шляхом конфіскації у порядку, визначеному ч. 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а також відмовити у задоволенні позовних вимог в частині конфіскації часток вищезазначеної земельної ділянки у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області